Інтернет-асоціація України була створена багато років тому. Історія її виникнення і розвитку - реальний приклад того, як галузь створює інструмент саморегулювання і самозахисту своїх інтересів. У 2000 році кількість користувачів інтернету в країні обчислювалася сотими частками відсотка від усього населення України (до 200 тис. Користувачів і близько 7,5 тис. Сайтів в зоні ua). Але вже тоді перед інтернет-провайдерами постало завдання об'єднання.
Навесні 2000 року наша держава раптом виявила, що в Україні інтернет є, в нього стали вкладати якісь гроші і в світі він починає відігравати серйозну роль у формуванні інформаційної політики. Природною реакцією стало бажання вплинути на ці процеси. Не так багато часу залишалося до чергових парламентських виборів. А як показала практика, влада починає звертати підвищену увагу на інтернет і все, що з ним пов'язано, саме напередодні виборів - частішають спроби «врегулювати його під себе». Отже, на початку червня 2000 року в санаторії «Конча-Заспа» пройшла перша велика нарада «Держава і інтернет». Рівень державних чиновників, представників служби безпеки і Секретаріату президента, які були присутні на ньому, був дуже високим. І це при тому, що інтернету в країні практично не було ні з точки зору кількості користувачів, ні з точки зору якості інформаційної складової (новинного контенту). Крім того, на цьому ринку і грошей-то не було в достатній кількості, практично була відсутня інфраструктура. Але держава, починаючи розуміти світові тенденції, вирішила, поки не пізно, в самому зародку взяти цей ресурс під свій контроль. І перше, з чого воно почало, - вирішила взяти «під контроль» домен .UA. З одного боку, ходили якісь міфічні чутки про мільйони доларів, з іншого - вважалося, що якщо домен буде контролюватися державою, то воно отримає доступ до тієї самої магічної кнопці, яка дозволить вимикати неугодні сайти і ресурси.
Саме в процесі підготовки до цієї наради, збираючись в неформальній обстановці, представники зародження ринку інтернету усвідомили необхідність об'єднання, щоб їх бізнес не виявився під контролем держави. Це і був перший фактор, який визначив наше об'єднання. Адже, у нас, люблять «дружити» проти когось.
Друга складова - економічна. У 2000 році, за оцінками різних фахівців, зовнішніх каналів було близько 50 Мгбіт, вони коштували близько $ 20 тис. За 1 мегабіт (для порівняння: сьогодні тільки український трафік в мережі UA-IX перевалює за 110 Гбіт / сек.). Але при цьому абоненти українських провайдерів були змушені «ходити один до одного через зовнішній світ», що було не тільки незручно, але й дуже дорого. Дозріла необхідність українським провайдерам зв'язати свої мережі. Спочатку вони намагалися будувати паритетні канали передачі даних між собою, були спроби окремих провайдерів створити власну точку обміну трафіком. Але ж у нас не люблять, коли це «чиєсь» - такий майданчик повинен бути або нічиєї, або належати всім. І влітку 2000 року вісім найбільших інтернет-провайдерів підписали Угоду про створення української точки обміну інтернет-трафіком (UA-IX). Вже у вересні вона працювала, а в грудні пройшов установчий з'їзд Інтернет-асоціації України.
Ось так дві назрілі проблеми стали складовою для об'єднання ринку. Сьогодні в ІнАУ входить більше 90 компаній, а точка обміну трафіком вже 9 років є її дочірнім підприємством «Українська мережа обміну трафіком», що зв'язує мережі понад 100 операторів і провайдерів. Всі ці роки Асоціація не тільки захищає інтереси своїх членів, активно працює над удосконаленням законодавчої бази, протистоїть спробам обмежити свободу слова в інтернеті і взяти його під контроль, але і вважає своєю місією вплив на громадську думку в країні з усіх питань, що стосуються розвитку інформаційного суспільства в Україні.
