Дискусія про те, відкривати чи не відкривати ринок сільськогосподарської землі в Україні, триває вже як мінімум 6 місяців. Іноземні інвестори з нетерпінням чекають, що буде вжито принаймні мінімальні дії для створення умов до відкриття ринку. Німецькі та інші іноземні інвестори вже починають розуміти, що повна відкритість ринку сільськогосподарської землі в Україні в даний час, швидше за все, не буде можлива. Але вони будуть задоволені хоча б першим кроком - ринок землі стане відкритим тільки для українських інвесторів. Навіть якщо закордонні інвестори не зможуть брати участі в роботі такого ринку, вони сприймуть цей крок позитивно. На їхню думку, це демонстрація того, що в сегменті, де багато років панував повний застій, щось починає змінюватися. І, може бути, за першим кроком через деякий час піде другий і з'явиться надія на те, що протягом наступних кількох років ринок буде відкриватися і далі.

І друга причина, чому для іноземних інвесторів такий крок є хорошим знаком, - українці самі почнуть інвестувати в землю на інших підставах, і це підвищить якість і рівень агробізнесу в країні. Вони розуміють, що в даних змінах є як переваги, так і недоліки. Швидше за все, деякі інвестори залишать ситуацію без змін, але будуть і такі, які задешево продадуть свої права. Але в цілому слід очікувати довгоочікуваних комплексних поліпшень.

Ще один важливий аспект, який слід ясно розуміти, полягає в наступному: іноземні інвестори, подумують про інвестиції в український аграрний сектор, йдуть сюди, щоб заробляти гроші. Однак всі знають, що сьогодні рівень сільгоспвиробництва в Україні відрізняється від рівня інших країн Європи не в кращу сторону і необхідні дуже великі інвестиції для підвищення інтенсивності виробництва і виходу на інші темпи розвитку. Іноземні інвестори, які є нашими клієнтами, можливо, правильно кажуть: якщо ви хочете, щоб ми інвестували в техніку, технології, землю і українські кадри, ви теж повинні нам давати щось взамін. Якщо ж ви не готові до створення умов для такого інвестування, в країнах Євросоюзу є достатньо місць, де чекають на наші гроші.

Потрібно віддавати собі звіт: інвестори прийдуть не з благодійною метою, а c метою заробити гроші. І вони залишаться доти, поки для цього будуть існувати умови.

Німецьких інвесторів в аграрному секторі насамперед цікавить рослинництво (НЕ тваринництво) - вирощування зернових на експорт, а також енергоутримуючі рослини, такі як рапс і кукурудза. Але в Україні з експортом зернових в даний час існують проблеми. Хочеться сподіватися, що експортні квоти цього літа будуть скасовані або спрощені. Інвестори дуже погано відреагували на їх введення минулої осені. Перший їх висновок, який вони зробили: в український ринок небезпечно інвестувати. Можливість вільно торгувати - дуже важлива складова для тих, хто хоче вирощувати в Україні зерно для міжнародного ринку, для них це базове питання. А після введення квот у них склалася думка, що такі зміни тут можуть виникати спорадично, час від часу, і завдавати шкоди їхньому бізнесу. І можна сказати, що кількість людей, які вже інвестують в цей український сегмент через лізинг і довгострокову оренду, після введення квот значно зменшилася. Крім цього я суджу по тому, що до наших регулярних заходів, присвяченим інвестиціям в Україну, завжди був високий інтерес саме в плані агропромислового сектора. З осені минулого року цей інтерес різко і суттєво знизився.

Зрозуміло, що уряд тим чи іншим чином має регулювати цей ринок. Однак квоти були введені несподівано, і це було кардинально, занадто різка зміна.

Українському уряду необхідно прийняти основне рішення: якщо Україна хоче залишити ринок с / г земель закритим, не слід чекати швидкого поліпшення в цьому сегменті - якогось якісного стрибка не буде. Якщо ж Україна хоче «відкритися», то слід розуміти, що конкуренція істотно виросте, але вона ж спричинить за собою швидкий і більш якісний розвиток. І це повинно бути політичним рішенням.