Сучасний етап розвитку економіки характеризується динамічними змінами, що відбуваються як на макроекономічному, галузевому рівнях, так і на рівні підприємств. Ці зміни обумовлені:
Умови, в яких функціонують сучасні підприємства, вимагають від них пошуку нових шляхів подальшого розвитку, набуття конкурентних переваг, забезпечення високоефективної діяльності. Існують різні підходи до формування підприємствами конкурентних переваг, що пояснюється їх проявом в різних сферах діяльності підприємства:
На сьогоднішній день інформаційні технології (ІТ) є важливим ресурсом та ключовим фактором успіху для підприємств, які конкурують в умовах «інформаційної економіки». Більш того, ІТ є на сьогоднішній день важливим фактором витрат, і вже тому інвестиції в ІТ та використання цих технологій в інформаційних системах потребують обережного планування з боку менеджменту. Слабкі місця в стратегічному інформаційному плануванні (СІП) можуть призвести до серйозних наслідків, таких як, втрата контролю над інвестиціями в ІТ тощо. Не дивлячись на практичну важливість СІП та наявність публікацій практиків, до цієї теми досі рідко звертаються у академічних виданнях. Дослідження все ще залишаються на початковій стадії, і в науковій літературі та наукових статтях залишається ще багато невирішених питань щодо мети, завдань, елементів та ключових факторів успіху процесу СІП. Такі вчені, як А.Ледерер та Г.Салмеа навіть заявили про «відсутність теорії стратегічного інформаційного планування», тобто не існує ані єдиного бачення детермінант, завдань, процесів, результатів та принципів СІП, ані розуміння взаємозв’язку СІП із загальним успіхом компанії.
У зв'язку зі зростанням залежності відтворення нових знарядь праці від технології, що народжується, як правило, в прикладній науці, виникає потреба зміни практики планування витрат на неї, віднесення їх до фонду накопичення при розподілі національного доходу замість фонду споживання та збільшення видатків на розробки і поширення нових знарядь праці. Одночасно необхідно дотримання певної пропорційності між витратами на фундаментальну і прикладну науку і на впровадження нової техніки і її поширення.
У перспективному плануванні на 10-15 років має передбачатися відтворення таких знарядь праці, які втілювали б у життя технологію, вже розроблену в лабораторних умовах, випробувану в перших досвідчених промислові зразки, що забезпечує технічну можливість здійснення і обґрунтовану економічну перспективність.
Розрізняють два основні методи оновлення основних фондів:
На всьому етапі створення матеріально-технічної бази суспільства ці два методи оновлення виробничого апарату знаходилися в органічному зв'язку між собою. Разом з тим реконструкція і нове будівництво грають неоднакову роль у відтворенні основних фондів.
В якості однієї з першочергових завдань, що створюють умови для реалізації довгострокових цілей економічної стратегії, визначив розширення і оновлення виробничого апарату країни. «Стрижень економічної стратегії, пронизливий довгострокову перспективу, - подальше нарощування економічної могутності країни, розширення і докорінне оновлення виробничих фондів, забезпечення стійкого збалансованого зростання важкої промисловості - фундаменту економіки».
Науково-технічний прогрес, прискорюючи моральний знос існуючих засобів виробництва, пред'являє жорсткі вимоги до максимального використання і своєчасному оновленню діючого виробничого апарату.